Текст та фото: Коаліція "Дніпропетровщина 1325"

 

    Майорка поліції Тетяна Бадалова понад вісімнадцять років служить у правоохоронних органах. Вона пройшла шлях від слідчої до інспекторки з дотримання прав людини, поєднуючи практичну роботу з науковими дослідженнями. Її професійна історія – приклад того, як жінки змінюють систему зсередини. У жовтні світ відзначає річницю Резолюції Ради Безпеки ООН №1325 «Жінки, мир, безпека», що підкреслює роль жінок у зміцненні миру, безпеки та прав людини. В Україні ці принципи поступово стають частиною державної політики й роботи силових структур. Тетяна Бадалова – членкиня коаліції «Дніпропетровщина 1325» та громадської організації «Жінки-поліцейські України», які просувають ідеї гендерної рівності в секторі безпеки.

    Тетяна Бадалова прийшла до поліції у 2007 році. Вона пам’ятає, як на співбесідах питали, чи планує створювати сім’ю або йти у декрет.

    «Тоді це здавалося нормальним. Але зараз розумію – то були стереотипи. Поліція вважалася чоловічою роботою», – каже вона.

    Попри це Тетяна залишилася у професії.

    «Мені пощастило на керівників. Вони не ділили нас на чоловіків і жінок. Головне – як ти виконуєш роботу. Я завжди знала, що якщо дію за законом, мене підтримають», – розповідає майорка.

    Протягом чотирнадцяти років вона працювала слідчою. Потім вирішила поєднати службу з науковою діяльністю. Тема її дисертації – екстрадиція як форма міжнародної правової допомоги у кримінальних провадженнях.

    «Перехід із практики в науку був непростим. Але я мала сильних наставників і зрозуміла: право – це не лише про статті, а й про людину», – говорить Тетяна.

    Сьогодні Тетяна Бадалова служить інспекторкою з дотримання прав людини у Відділенні поліції №2 ДРУП №1 ГУНП у Дніпропетровській області. Паралельно вона бере участь у діяльності коаліції «Дніпропетровщина 1325».

    «Ми співпрацюємо з університетом МВС, проводимо тренінги для курсантів та курсанток про права людини і недискримінацію. Коли майбутні поліцейські чують ці теми від практиків, це працює краще. Вони бачать, як діяти в реальних ситуаціях», – пояснює вона.

Тетяна наголошує, що гендерна рівність – це не про квоти, а про зміну культури у середині системи.

    «Поліцейська робота для жінки така ж складна, як і для чоловіка. Але ми маємо свої сильні сторони – уважність до деталей, вміння слухати.

    Це допомагає, коли йдеться про потерпілих від насильства», – каже майорка.

    Вона пояснює, що коли потерпіла бачить перед собою жінку-слідчу, їй легше говорити. Особливо у випадках гендерно-зумовленого насильства, коли важлива довіра.

    «Законодавець це врахував – обшук чи допит правопорушниці має проводити жінка. Бо тут ідеться не лише про процедуру, а про психологічний контакт», – додає вона.

    За словами Тетяни, сьогодні у поліції працює багато жінок, і це сприймається як норма. Втім, стереотипи залишаються – насамперед у суспільстві.

    «Багато жінок не наважуються заявити про насильство. Вони бояться осуду, або залежать від кривдника фінансово. Часто навіть відкликають заяви у суді, сподіваючись, що ситуація зміниться», – розповідає вона.

    Саме тому, за її словами, важливо не лише реагувати, а й пояснювати людям їхні права. У поліції нині діють спеціальні групи, які виїжджають на виклики щодо домашнього насильства. Їхнє завдання – не просто зафіксувати факт, а забезпечити захист потерпілих.

    У досвіді Тетяни є також робота зі злочинами проти представників ЛГБТ-спільноти, ромської меншини та релігійних громад.

    «Я контролювала провадження щодо злочинів проти ЛГБТ-спільноти. У законодавстві немає окремої статті для таких випадків – усе відноситься до розпалювання ворожнечі. Але ці люди теж мають право на захист», – говорить вона.

    Майорка переконана, що у поліції мають бути фахівці з різних напрямів – так само, як є слідчі, що працюють з неповнолітніми.

    «Гендерна чутливість – це не мода, а професійна компетенція. Поліцейський повинен знати, як спілкуватися з потерпілими так, щоб не травмувати їх повторно», – додає вона.

Тетяна каже, що гендерна рівність починається з поваги на робочому місці.

    «Жінки в поліції не просять поблажок. Ми просто хочемо, щоб до нас ставилися, так само як до чоловіків – за результатом, а не за статтю», – наголошує вона.

Участь у коаліції дала їй можливість підтримувати інших жінок у системі.

    «Коаліція – це середовище, де можна відкрито говорити про проблеми й разом шукати рішення. Ми різні, але нас об’єднує бажання змінювати підхід до рівності на практиці», – каже майорка.

    Тетяна зізнається, що вибір професії був для її родини несподіваним.

    «Мій батько теж служив у міліції. Він думав, що його справу продовжить брат, але це зробила я. Спочатку батько хвилювався, бо робота важка, але тепер каже, що пишається. Для мене це доказ, що жінка може бути там, де ухвалюються важливі рішення», – говорить вона.